Аксенчуки Анна, Євтихій та Богдан

Анна Аксенчук із чоловіком Євстахієм та сином Богданом (1932 р. н.) проживала в м. Чортків на Тернопільщині.

Німці окупували місто 6 липня 1941 р., а у квітні 1942 р. організували там гетто. Спершу до нього було зігнано близько 8 тис. євреїв – із Чорткова та багатьох навколишніх містечок і сіл. Усі ці люди мусили залишатися на невеликій території: від площі Ринок до річки й вулиці Шкільної. Їм не дозволено було покидати зону, обгороджену колючим дротом. Гетто охороняли поліція та озброєна палицями «служба порядку». Усіх його в’язнів зобов’язали носити нарукавну пов’язку із зіркою Давида. Іншим жителям міста, «арійцям», було заборонено спілкуватись із в’язнями, продавати їм їжу та будь-які речі. Закриті в гетто євреї (а серед них було чимало дітей, жінок та літніх людей) отримували мізерну кількість харчів, що давала їм змогу животіти.

Анна часто заходила на територію гетто, щоб обміняти продукти на різні речі. Так вона познайомилася з Розою Калішер (пізніше – Грос). Між жінками зав’язалися не лише ділові, а й дружні стосунки. Незабаром Анна натякнула Розі, що в разі біди та може прийти в її будинок.

У червні 1943 р. Чортковом поповзли чутки, що гетто ось-ось буде знищено, тож Анна вирушила туди – порятувати приятельку. Окрім Рози Калішер вона вивела звідтіля її дочку Батю і брата – Абрама Вартенфельда. Цих трьох утікачів було сховано в погребі, а два місяці потому до них приєдналася ще і єврейська дівчинка Лола Рейн (пізніше, у заміжжі – Кауфман). Аксенчуки ховали чотирьох євреїв на території свого господарства аж до приходу Червоної армії наприкінці березня 1944 р.

Чоловік Анни Євстахій відігравав активну роль у порятунку євреїв. Так само й син подружжя – Богдан. Хлопець приносив їм їжу та воду й регулярно випорожняв кошик, що служив у їхньому укритті туалетом.

Після війни Роза Калішер із дочкою та братом емігрувала до Ізраїлю. Лола Рейн, яка втратила в гетто обох батьків, розшукала свого дядька, й разом вони поїхали до США.

Лола Рейн-Кауфман пішла з життя в грудні 2015 р., залишивши нащадкам книжку спогадів «Схована дівчинка. Правдива історія Голокосту». Богдан Євстахович Аксенчук залишається нині єдиним живим свідком тих подій.

«Анна не отримувала грошей за наше спасіння… Вона до смерті боїться того, що буде, якщо нас знайдуть. Але вона все одно нас переховує. Не знаю, чому вона це робить. Напевно, є щось усередині неї, що підказує їй, що робити». Зі спогадів Лоли Рейн-Кауфман

21 листопада 1994 р. Яд Вашем удостоїв Анну і Євстахія Аксенчуків, а також їхнього сина Богдана звання «Праведник народів світу».